2 дні, проведені в найбільшому місті Канади. 22-24 вересня 2009 р.
До мого візиту в Канаду я багато їздив по західній Європі, і вже досить добре знаю, як та Європа виглядає, як виглядає звичайне середньостатистичне західноєвропейське місто. А як воно виглядає на Американському континенті - це все було дуже цікаво вивчати, спостерігати, бо все вперше.
Торонто справляє враження ще з повітря. Я прилетів ввечері, коли вже стемніло. На підльоті до міста літак знижується і летить над морем вогнів, світла, яке тягнеться майже до лінії горизонту. Це велике місто, найбільше в Канаді як по розмірах, так і по населенню. Звичайно, воно має і дуже великий аеропорт. Це не аеропорт, а ціле місто. Але про аеропорти в іншому нарисі.
Я пройшов паспортний і імміграційний контроль, забрав свій багаж і здав великий чемодан в камеру зберігання, щоб з ним не носитися ті 2 дні. Я коли летів туди, то думав, що з камерою зберігання не буде проблем, а виявилося, що на такий здоровенний аеропорт всього лиш одна камера зберігання, і то в магазині за сумісництвом. Взагалі я віддаю перевагу автоматичним камерам зберігання, яких повно чи в нас, чи в Західній Європі, але там я таких не знайшов. Тому здав у те, що було. До речі досить дорого - близько 8 доларів на добу. Не знаю, чому так туго з камерами зберігання, очевидно, це повязано з менталітетом. Підрозумівається, що якщо турист прилітає в це місто, значить він далі їде в готель, тобто має де зупинитися і залишити багаж. Напевно так.
З доставкою туристів з аеропорта до міста (в Торонто Pearson International Airport знаходиться близько 20 км від центру) в цивілізованих країнах нема жодних проблем. Там все добре підігнано, автобуси (там вони називаються shuttle) навіть підстроюються під конкретні авіарейси. В західноєвропейських країнах часто авіакомпанії мають свої автобуси для доставки пасажирів до міста, чи в аеропорт. В Торонто це такий собі Airport Express - комфортабельний автобус з зручностями, про які я в 2009 і не здогадувався. Наприклад в спинці кожного сидіння є електрична розетка з нормальною напругою, крім того в автобусі працює безпроводовий інтернет. Поки доїдеш до міста чи в аеропорт - можна і в інтернеті попрацювати (якщо маєте з собою девайс). Коштує цей експрес 15 доларів в одну сторону, що досить дорого як для 20 км, але пішки йти не хотілось. Як виявилося, це єдиний централізований варіант, яким можна добратися до міста. Поїзда там нема, метро і міські автобуси також з аеропорта не їдуть. Інші варіанти - таксі (дорого), або приватні шаттли - власність конкретних готелів. Туристи, які забронювали собі номер в готелі, часто можуть розраховувати на такий підвіз. А той Airport Express також має маршрут такий кручений через весь центр з зупинками біля найбільш популярних готелів. Ним я і приїхав. Потім ще перейшовся хвилин 10 пішки, бо зупинився я в хостелі. До хостелів я вже звик, вони в Канаді в принципі нічим не відрізняються від західноєвропейських, хіба що трохи дешевші, як правило 20-25 канадських доларів.
Зранку я пішов на прогулянку по Торонто. За пару годин я почав звикати до нового для мене типу міста,
іншого типу будівель. Воно все не таке, як в Європі, відчувається різниця. І вулиці інакші - строго паралельно-перпендикулярні, ділять весь центр міста на квадрати-прямокутники. Світлофори також інакші і працюють трохи за іншим принципом. Наприклад, для пішоходів коли червоне світло, то висвітлюється червона долоня-гальмуючий жест. Коли вона моргає - це означає, що скоро буде червоне світло. На більшості світлофорів є таймери.
В той день була погана погода, туман, хмарно, прогноз обіцяв сонячну погоду на наступний день, тому не довго думаючи, я поїхав на Ніагарський водоспад (і не прогадав). Повернувся я в Торонто в районі 11 години вечора і ще довго гуляв по downtown (центр міста),
коли ті всі хмарочоси світяться, це так гарно. Було тепло, приємно і дуже спокійно. Канада - дуже мирна, спокійна, безпечна країна. Тут можна гуляти по місту вночі з повними кишенями грошей і абсолютно не страшно. Ви відчуваєте мир, позитив і безпеку інтуїтивно.
Прийшовши вночі в хостел, я при спробі включити ноутбук раптом виявив, що не можу цього зробити. Там нестандартні розетки. У всій Європі чи Росії розетки мають круглі дирки, на штирі, а в Америці ті дирки плоскі, на пластини. Та ще і напруга 110 в. Зато з інтернетом нема проблеми. Лежачи на ліжку в хостелі, я зловив тих безпроводових мереж (WI-FI) штук 20 з навколишніх готелів, ресторанів і інших установ, з яких десь 2-3 були безпарольні, тобто з вільним доступом, і зміг покористуватися інтернетом, поки не почала сідати батарея. Тоді пішов спати, і на другий день проснувся з сонячним ранком і пішов оглядати все, що ще не оглянув напередодні.
Слід сказати, що незважаючи на різницю в часі (в Торонто 7 годин), я не відчував жодного дискомфорту, почувався гарно, свіжо і носився по місту, щоб побільше переглянути. Очевидно, коли все навколо нове і цікаве, і ходиш, рухаєшся, то на сон і не тягне. (Потім коли я полетів далі на захід і там вже надовше зупинився, там мене почало "вставляти" з сонливістю досить відчутно десь протягом тижня).
Першим ділом я пішов на CN Tower.
Зразу скажу, я ходив всюди пішки, бо центр там не є аж такий великий, ну може десь максимум 3х3 км. Квиток на цю телевишку (яка довго була найвищим оглядовим майданчиком світу, зараз араби переплюнули, і то набагато) коштує залежно від того, що ви будете там оглядати. Я взяв собі на перший оглядовий майданчик(340 метрів), і на другий (SkyPod) - 450 метрів. Це коштувало 28 доларів. Можна було взяти собі універсальний квиток на всі важливі туристичні атракції (в районі 50 доларів), що дуже вигідно, якщо ви збираєтесь їх всі відвідати. Була і інша непогана ідея - в ресторан, який крутиться (350 метрів), по ціні досить недорого. Звичайне нормальне обіднє меню коштувало в районі 50-60 доларів включно з відвіданням оглядового майданчика. Пройшовши кумедну перевірку на наявність вибухових речовин (обдувають спец повітрям в камері), я піднявся швидкісним ліфтом на 340 метрів, на перший оглядовий майданчик. Він складається з двох ярусів - зашклений, і відкритий, з сіткою. Звідтам добре видно ціле місто, особливо в ясний день. А з південного боку озеро Онтаріо, за яким на протилежному боці ще через кілометрів 30 Ніагарський водоспад. В озері є пару островів, на одному з яких знаходиться маленький аеропорт. На цьому оглядовому майданчику є по всьому периметру біноклі на стійках. Скляна підлога - це взагалі чудова
конструкторська ідея, дуже привабливий елемент для туристів. Тої скляної підлоги там не так багато, тільки кусок десь приблизно 3х10 метрів, і вона являє собою конструкцію з товстого скла і металевих балок, до яких то скло кріпиться. Цікаво по ньому походити і поскакати, а внизу видно дрібні машини і дерева. Хоча були туристи, які боялися на нього ставати.
Потім я поїхав на SkyPod, це ще на 100 метрів вище.
Звідтам видно трохи далі і більше, іноді там навіть відчутне похитування башти. Весь downtown здається звідтам накопиченням коробок, так тісно-тісно, здається, між тими хмарочосами не протиснутися, хоча насправді там достатньо місця.
Після вишки я прогулявся до озера, але плавати там нема як і нема де, і ще й заборонні знаки стоять. Потім я пішов в так званий PATH - це підземна частина міста. Там цілий підземний світ - магазини, базари, ресторани, фірми, і біля кожного виходу нагору написано, на яку вулицю чи в яку будівлю вихід. І ці підземелля розкидані під цілою центральною частиною міста.
В мене ще була думка поїхати в звіринець, який, як відомо, є чи не найбільшим звіринцем світу, але то би зайняло часу більше, ніж в мене було, тому, на жаль, звіринець відкладений до наступного разу. І вже в 5 годині я погрузився в Airport Express, і попрямував в аеропорт, щоб летіти далі по своєму маршруту.
Торонто справляє враження ще з повітря. Я прилетів ввечері, коли вже стемніло. На підльоті до міста літак знижується і летить над морем вогнів, світла, яке тягнеться майже до лінії горизонту. Це велике місто, найбільше в Канаді як по розмірах, так і по населенню. Звичайно, воно має і дуже великий аеропорт. Це не аеропорт, а ціле місто. Але про аеропорти в іншому нарисі.
Я пройшов паспортний і імміграційний контроль, забрав свій багаж і здав великий чемодан в камеру зберігання, щоб з ним не носитися ті 2 дні. Я коли летів туди, то думав, що з камерою зберігання не буде проблем, а виявилося, що на такий здоровенний аеропорт всього лиш одна камера зберігання, і то в магазині за сумісництвом. Взагалі я віддаю перевагу автоматичним камерам зберігання, яких повно чи в нас, чи в Західній Європі, але там я таких не знайшов. Тому здав у те, що було. До речі досить дорого - близько 8 доларів на добу. Не знаю, чому так туго з камерами зберігання, очевидно, це повязано з менталітетом. Підрозумівається, що якщо турист прилітає в це місто, значить він далі їде в готель, тобто має де зупинитися і залишити багаж. Напевно так.
З доставкою туристів з аеропорта до міста (в Торонто Pearson International Airport знаходиться близько 20 км від центру) в цивілізованих країнах нема жодних проблем. Там все добре підігнано, автобуси (там вони називаються shuttle) навіть підстроюються під конкретні авіарейси. В західноєвропейських країнах часто авіакомпанії мають свої автобуси для доставки пасажирів до міста, чи в аеропорт. В Торонто це такий собі Airport Express - комфортабельний автобус з зручностями, про які я в 2009 і не здогадувався. Наприклад в спинці кожного сидіння є електрична розетка з нормальною напругою, крім того в автобусі працює безпроводовий інтернет. Поки доїдеш до міста чи в аеропорт - можна і в інтернеті попрацювати (якщо маєте з собою девайс). Коштує цей експрес 15 доларів в одну сторону, що досить дорого як для 20 км, але пішки йти не хотілось. Як виявилося, це єдиний централізований варіант, яким можна добратися до міста. Поїзда там нема, метро і міські автобуси також з аеропорта не їдуть. Інші варіанти - таксі (дорого), або приватні шаттли - власність конкретних готелів. Туристи, які забронювали собі номер в готелі, часто можуть розраховувати на такий підвіз. А той Airport Express також має маршрут такий кручений через весь центр з зупинками біля найбільш популярних готелів. Ним я і приїхав. Потім ще перейшовся хвилин 10 пішки, бо зупинився я в хостелі. До хостелів я вже звик, вони в Канаді в принципі нічим не відрізняються від західноєвропейських, хіба що трохи дешевші, як правило 20-25 канадських доларів.
Зранку я пішов на прогулянку по Торонто. За пару годин я почав звикати до нового для мене типу міста,
В той день була погана погода, туман, хмарно, прогноз обіцяв сонячну погоду на наступний день, тому не довго думаючи, я поїхав на Ніагарський водоспад (і не прогадав). Повернувся я в Торонто в районі 11 години вечора і ще довго гуляв по downtown (центр міста),
Прийшовши вночі в хостел, я при спробі включити ноутбук раптом виявив, що не можу цього зробити. Там нестандартні розетки. У всій Європі чи Росії розетки мають круглі дирки, на штирі, а в Америці ті дирки плоскі, на пластини. Та ще і напруга 110 в. Зато з інтернетом нема проблеми. Лежачи на ліжку в хостелі, я зловив тих безпроводових мереж (WI-FI) штук 20 з навколишніх готелів, ресторанів і інших установ, з яких десь 2-3 були безпарольні, тобто з вільним доступом, і зміг покористуватися інтернетом, поки не почала сідати батарея. Тоді пішов спати, і на другий день проснувся з сонячним ранком і пішов оглядати все, що ще не оглянув напередодні.
Слід сказати, що незважаючи на різницю в часі (в Торонто 7 годин), я не відчував жодного дискомфорту, почувався гарно, свіжо і носився по місту, щоб побільше переглянути. Очевидно, коли все навколо нове і цікаве, і ходиш, рухаєшся, то на сон і не тягне. (Потім коли я полетів далі на захід і там вже надовше зупинився, там мене почало "вставляти" з сонливістю досить відчутно десь протягом тижня).
Першим ділом я пішов на CN Tower.
Потім я поїхав на SkyPod, це ще на 100 метрів вище.
Після вишки я прогулявся до озера, але плавати там нема як і нема де, і ще й заборонні знаки стоять. Потім я пішов в так званий PATH - це підземна частина міста. Там цілий підземний світ - магазини, базари, ресторани, фірми, і біля кожного виходу нагору написано, на яку вулицю чи в яку будівлю вихід. І ці підземелля розкидані під цілою центральною частиною міста.
Комментариев нет:
Отправить комментарий